Мама, мамочка, матуся,
Я до неї пригорнуся.
Вона добра і привітна,
Ніби сонце в небі, світла.
В. Лущик
Педагог-організатор школи Стасик Н.І. провела шкільний етап конкурсу «Малюнок, вірш, лист до мами». Учні підготували вірші про маму, намалювати малюнки. Також Наталія Іванівна провела онлайн-вікторину «Цілую ніжно материнські руки» з учнями 6 класу. Всіх учасників конкурсу буде нагороджено грамотами.
Підготувала учениця 6 класу. Папіш Вероніка.
Підготувала учениця 6 класу. Малильо Ангеліна.
Підготувала учениця 9 класу. Півкач Ніколіна.
Підготував учень 6 класу. Шумський Дмитро.
Підготував учень 4 класу. Севч Роман.
Підготувала учениця 6 класу. Севч Юлія.
Легенда про материнську опіку
Давно це було, коли люди не знали про ліки і рідко хворіли. Хто народився тоді здоровим, то довго жив, а слабкий і немічний, звичайно, помирав.
В одному селі жила вдова, у якої від невідомої хвороби помер молодий чоловік. Мала вона єдину доньку, яка була красунею і славилася розумом та працьовитістю. Сваталось до неї багато хлопців. Але вона вибрала собі сина багатія, бо обридло їй жити у злиднях. Надіялась, що покращить долю собі і рідній неньці. Та не так сталося, як гадалося.
Після весілля до молодої невістки батьки нареченого поставились так, як до звичайної наймички. Залучали її до всякої роботи, зневажали. Та дівчина мовчки зносила образи, нікому не скаржилась, навіть рідній матері про це не казала. Працювала до останку сил, аж поки не настав час народжувати дитину. Так і тоді ніхто не звернув на неї увагу, бо працювали в полі. Молода жінка зосталася сама, а біля неї була тільки рідна мати. Народивши сина, вона померла. Гірко оплакувала вдова смерть доньки, та ще і внука в неї забрали.
Хлопчик зостався у багатій сім’ї, але без материнської ласки. Батько невдовзі одружився вдруге, а дитина виростала так, наче сирота. Рідко хто про нього згадував, ходив часто голодний і самотній по селу, блукав по полях.
Одного разу йому захотілося скупатися в річці. День був жаркий, хлопець дивився на плесо води, яке ніби манило його до себе. Зняв сорочку і стрибнув у ставок. Плавати не вмів, тому став потопати. Здавалося, смерть стоїть неподалік і чекає його.
Враз із неба став злітати ангел у білому вбранні. Кинувся до дитини і взяв її на руки. Виніс на берег і став біля неї. Коли малий розплющив очі, то побачив дуже вродливу молоду жінку, яка посміхалася до нього. Він спитав:
- Хто ти?
- Я твоя мати, - відповіла вона. Побачила з неба, що ти в небезпеці, і попросила Бога, щоб дозволив мені тебе врятувати.
- І Бог відпустив тебе?
- Так, бо я за своє коротке життя багато терпіла і не скаржилась на долю.
- А ти залишишся зі мною? – спитав хлопець.
- Ні, синку, я мушу йти, але буду тебе оберігати завжди, у сні остерігати від лиха.
Мати знову злетіла в небо, а син дивився їй услід. Він так не хотів її відпускати і думав, що було б добре, якби могла зостатися з ним. Ішов додому і згадував слова матері, яка обіцяла йому допомагати.
Маленька надія зажевріла в серці дитини про материнську опіку.
Підготувала учениця 6 класу Севч Юлія.
Керівник Коростовська М.Ф.
Про маму пам’ятайте
«А хто матір забуває,
Того Бог карає!» -
Це пророк Тарас Шевченко
Давно всіх повчає.
Лиш не кожен і читає
Ті слова пророчі,
Бо не всім це до вподоби –
Правда коле очі.
А як матері не стане,
То каятись пізно,
Можна тоді вигадувать
І причини різні.
А поки ще є нагода –
То шануйте рідних!
Без них у нас нема щастя,
Світ здається бідним.
Всі частіше приїжджайте
У рідні оселі,
Щоби матері зробились
Радісні й веселі.
І щоби не виглядали
З вікон на дорогу,
Не сіяли в своїм серці
Печаль і тривогу.
Навідайтесь в рідну хату,
Подаруйте радість,
Нехай мати порадіє,
Скрасить свою старість!
Підготувала учениця 6 класу Стасик Вероніка.
Керівник Коростовська М.Ф.
Шануйте матерів
Найперше слово «мама»,
Яке мовить дитина,
Хоча про неї дбає
Постійно вся родина.
І перші кроки робить
У супроводі мами,
Щоб світлий образ неньки
Не зникнув із літами.
Її турботу вічну
Дитина пам’ятає,
І усмішку привітну,
Що на обличчі сяє.
Щоденна праця мами
Присвячена дитині,
Вона про неї дбає
Щодня і щохвилини.
Дитину не покине
І не спричинить болю,
А дуже часто любить
Іти з нею по полю.
Щоб квітів назбирати,
Сплести вінок для дочки,
Або навчить любити
Природу й світ синочка.
А успіхи дитини –
Це материнська радість,
Вона є вірним другом,
Нездатною на заздрість.
Їй можна розповісти
Про потаємні мрії,
Бо мама допоможе,
Вселить в душі надії.
Де треба, там підкаже,
В усьому допоможе,
Ви мами не цурайтесь,
Робити так не гоже!
Не маєш забувати,
Що тішилася нами,
Старалась, працювала,
Надіялась роками.
Що син її чи дочка
Будуть хороші люди,
І де б вони не жили,
Про неї не забудуть.
Усі запам’ятайте:
Мати у нас єдина,
Вона б і своє серце
Дала доньці чи сину.
Аби лише у щасті
Її дитина жила,
Проблем в житті не мала,
Свою сім’ю любила.
І кожна мати хоче,
Щоб діти добре жили,
Любили Україну
І нею дорожили.
Завбачливі матусі
Дітей ведуть до Бога,
Бо знають, що без Нього
В житті важка дорога.
Коли ти маєш віру
І патріот держави,
Тоді простіше жити,
Підуть на краще справи.
Якщо таких матусь
Побільше буде в світі,
Тоді все стане кращим
І добрі будуть діти.
Шануймо рідних неньок,
Від бід оберігаймо,
Вони для нас старались,
Це добре пам’ятаймо!
Підготувала учениця 10 класу Ковальська Крістіна
Керівник Коростовська М.Ф.
|
